скалля
СКА́ЛЛЯ¹, я, с., рідко. Збірн. до ска́лка 1, 2.
Пляшка брязнула об причілок і розлетілася дрібнісіньким скаллям… (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 95);
В диму й куряві, під градом виючого скалля безупинно стріляли наші артилеристи (Донч., VI, 1957, 200);
Та так, хлопче, дрова рубай, щоб не було скалля, Та так, хлопче, других люби, аби-м [щоб] я й не знала (Коломийки, 1969, 194).
СКА́ЛЛЯ², я, с., заст. Збірн. до скала́.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- скалля — Ска́лля: — клепки [14,I] Словник з творів Івана Франка
- скалля — ска́лля 1 іменник середнього роду скалки рідко ска́лля 2 іменник середнього роду скелі рідко Орфографічний словник української мови
- скалля — I -я, с., рідко. Збірн. до скалка 1), 2). II -я, с., заст. Збірн. до скала. Великий тлумачний словник сучасної мови
- скалля — СКА́ЛЛЯ¹, я, с., рідко. Збірн. до ска́лка 1, 2. Пляшка брязнула об причілок і розлетілася дрібнісіньким скаллям... (Ю. Смолич); В диму й куряві, під градом виючого скалля безупинно стріляли наші артилеристи (О. Словник української мови у 20 томах