1. Словник української мови в 11 томах

скалкуватий

СКАЛКУВА́ТИЙ, а, е. З гострими краями.

Скалкуваті камінці (Сл. Гр.);

// Покритий грудками (у 2 знач.).

Незчулись [бійці], як набігла тінь, скалкувата земля потемніла під ними (Гончар, III, 1959, 11).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. скалкуватий — скалкува́тий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. скалкуватий — -а, -е. З гострими краями. || Покритий грудками (у 2 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. скалкуватий — СКАЛКУВА́ТИЙ, а, е. З гострими краями. Скалкуваті камінці (Сл. Б. Грінченка); // Покритий грудками (у 2 знач.). Незчулись [бійці], як набігла тінь, скалкувата земля потемніла під ними (О. Гончар). Словник української мови у 20 томах
  4. скалкуватий — Скалкуватий, -а, -е Имѣющій острые края. Скалкуваті камінці. Словник української мови Грінченка