скалкуватий
СКАЛКУВА́ТИЙ, а, е.
З гострими краями.
Скалкуваті камінці (Сл. Б. Грінченка);
// Покритий грудками (у 2 знач.).
Незчулись [бійці], як набігла тінь, скалкувата земля потемніла під ними (О. Гончар).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- скалкуватий — скалкува́тий прикметник Орфографічний словник української мови
- скалкуватий — -а, -е. З гострими краями. || Покритий грудками (у 2 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- скалкуватий — СКАЛКУВА́ТИЙ, а, е. З гострими краями. Скалкуваті камінці (Сл. Гр.); // Покритий грудками (у 2 знач.). Незчулись [бійці], як набігла тінь, скалкувата земля потемніла під ними (Гончар, III, 1959, 11). Словник української мови в 11 томах
- скалкуватий — Скалкуватий, -а, -е Имѣющій острые края. Скалкуваті камінці. Словник української мови Грінченка