1. Словник української мови в 11 томах

скандалити

СКАНДА́ЛИТИ, лю, лиш, недок.

1. неперех. Влаштовувати скандал (у 2 знач.); бешкетувати.

— У мене є дружина, в тебе чоловік. Гляди, ще дізнається — скандалити почне, а я скандалу не хочу (Шиян, Баланда, 1957, 244);

— Перестаньте скандалити!.. Людина лежить у труні, а вона репетує тут (Вільде, Сестри.., 1958, 157).

2. перех., заст. Ганьбити кого-, що-небудь; осоромлювати.

Гніву його не було границь. Як! .. Хтось смів протестувати. Скандалити його полковницьке ім’я, тягати його десь там по королівських канцеляріях (Хотк., Довбуш, 1965, 238).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. скандалити — сканда́лити дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. скандалити — див. БЕШКЕТУВАТИ. Словник синонімів Караванського
  3. скандалити — див. лаяти Словник синонімів Вусика
  4. скандалити — -лю, -лиш, недок. 1》 неперех. Влаштовувати скандал (у 2 знач.); бешкетувати. 2》 перех., заст. Ганьбити кого-, що-небудь; осоромлювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. скандалити — див. буйствувати, дискредитувати Словник чужослів Павло Штепа
  6. скандалити — СКАНДА́ЛИТИ, лю, лиш, недок. 1. Влаштовувати скандал (у 2 знач.); бешкетувати. – У мене є дружина, в тебе чоловік. Гляди, ще дізнається – скандалити почне, а я скандалу не хочу (А. Шиян); – Перестаньте скандалити!.. Словник української мови у 20 томах
  7. скандалити — СВАРИ́ТИСЯ без додатка, з ким (дорікати один одному, звинувачувати один одного в чомусь тощо), ПЕРЕСВА́РЮВАТИСЯ, КОЛОТИ́ТИСЯ, ГРИ́ЗТИСЯ розм., ГАРИ́КАТИСЯ розм., ГИ́РКАТИСЯ розм., ГА́РКАТИСЯ розм., ЗМАГА́ТИСЯ розм. рідше, ВАДИТИСЯ діал., ВАГУВА́ТИСЯ діал. Словник синонімів української мови