1. Словник української мови в 11 томах

скараний

СКА́РАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до скара́ти.

Одні [опришки] смажили на патиках овече м’ясо, інші варили в казанках кулешу,.. згадували убитих і скараних друзів (Гжицький, Опришки, 1962, 183);

// ска́рано, безос. присудк. сл.

За що її скарано, за що її страчено, його Оленку? (Гончар, Тронка, 1963, 308).

Ска́раний на смерть (на го́рло, на го́лову, сме́ртю), заст.— страчений.

[Парвус:] Зроду не повірю, щоб той, хто вояків на нас привів, міг бути справді скараний на горло (Л. Укр., II, 1951, 426);

[Xмельницький:] Сотник Горобець теж зрадник і буде скараний на горло за моїм наказом (Корн., І, 1955, 235).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. скараний — ска́раний дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. скараний — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до скарати. || скарано, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. скараний — СКА́РАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до скара́ти. Одні [опришки] смажили на патиках овече м'ясо, інші варили в казанках кулешу, .. згадували убитих і скараних друзів (В. Гжицький); // ска́рано, безос. пред. За що її скарано, за що її страчено, його Оленку? (О. Словник української мови у 20 томах
  4. скараний — Ска́раний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)