1. Словник української мови в 11 томах

скарбничий

СКАРБНИ́ЧИЙ, чого, ч. Те саме, що скарбни́к 1 — 3.

По від’їзді Віміни гетьман говорив із своїм скарбничим (Рибак, Переясл. Рада, 1948, 268).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. скарбничий — скарбни́чий іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. скарбничий — -чого, ч. Те саме, що скарбник 1-3). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. скарбничий — СКАРБНИ́ЧИЙ, чого, ч. Те саме, що скарбни́к 1–3. По від'їзді Віміни гетьман говорив із своїм скарбничим (Н. Рибак). Словник української мови у 20 томах
  4. скарбничий — Скарбни́чий і скарбівни́чий, -чого, -чому; -ни́чі, -чих = скарбни́к Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. скарбничий — Скарбничий, -чого м. = скарбівничий. Словник української мови Грінченка