1. Словник української мови в 11 томах

скарбівниця

СКАРБІВНИ́ЦЯ, і, ж., рідко.

1. Те саме, що скарбівни́ця 2.

— А якби я був царем — Знав би, що робити: Я би тілько захопив Царську скарбівницю Та ще б таке того дня Драпнув за границю! (Рудан., Тв., 1959, 201).

2. Місце, де закопано скарб.

Карта скарбів при початку огляду музею показує нам місця колишніх скарбівниць (Наука.., 6, 1969, 16).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. скарбівниця — скарбівни́ця іменник жіночого роду скарбниця; місце, де сховано скарб рідко Орфографічний словник української мови
  2. скарбівниця — -і, ж., рідко. 1》 Те саме, що скарбниця 2). 2》 Місце, де закопано скарб. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. скарбівниця — СКАРБІВНИ́ЦЯ, і, ж., рідко. 1. Те саме, що скарбівни́ця 2. – А якби я був царем – Знав би, що робити: Я би тілько захопив Царську скарбівницю Та ще б таке того дня Драпнув за границю! (С. Руданський). 2. Місце, де закопано скарб. Словник української мови у 20 томах
  4. скарбівниця — Скарбівни́ця, -ці; -ни́ці, -ни́ць Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. скарбівниця — Скарбівниця, -ці ж. Казнохранилище, сокровищница. К. МБ. III. 256. Словник української мови Грінченка