1. Словник української мови у 20 томах

скарбівниця

СКАРБІВНИ́ЦЯ, і, ж., рідко.

1. Те саме, що скарбівни́ця 2.

– А якби я був царем – Знав би, що робити: Я би тілько захопив Царську скарбівницю Та ще б таке того дня Драпнув за границю! (С. Руданський).

2. Місце, де закопано скарб.

Карта скарбів при початку огляду музею показує нам місця колишніх скарбівниць (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. скарбівниця — скарбівни́ця іменник жіночого роду скарбниця; місце, де сховано скарб рідко Орфографічний словник української мови
  2. скарбівниця — -і, ж., рідко. 1》 Те саме, що скарбниця 2). 2》 Місце, де закопано скарб. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. скарбівниця — Скарбівни́ця, -ці; -ни́ці, -ни́ць Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. скарбівниця — СКАРБІВНИ́ЦЯ, і, ж., рідко. 1. Те саме, що скарбівни́ця 2. — А якби я був царем — Знав би, що робити: Я би тілько захопив Царську скарбівницю Та ще б таке того дня Драпнув за границю! (Рудан., Тв., 1959, 201). 2. Місце, де закопано скарб. Словник української мови в 11 томах
  5. скарбівниця — Скарбівниця, -ці ж. Казнохранилище, сокровищница. К. МБ. III. 256. Словник української мови Грінченка