сквира

СКВИ́РА, и, ж., діал. Негода.

У середині граблі, вила і сокира, якими було роблю, хоть якая сквира (Сл. Гр.);

Ось було й немає літа, Тільки сквири та тумани (Ус., Листя.., 1956, 168).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Сквира — Скви́ра іменник жіночого роду районний центр в Україні Орфографічний словник української мови
  2. сквира — -и, ж., діал. Негода, сніг із вітром. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. сквира — СКВИ́РА, и, ж., діал. Негода. У середині граблі, вила і сокира, якими було роблю, хоть якая сквира (Сл. Б. Грінченка); Ось було й немає літа, Тільки сквири та тумани (П. Усенко). Словник української мови у 20 томах
  4. Сквира — М. у Київській обл., райцентр; 20 тис. мшк.; підприємства легкої, харчової промисловості, центр селекції овочевих культур. Перша згадка в 1390. Універсальний словник-енциклопедія
  5. сквира — НЕГО́ДА (погана погода з дощем, снігом, сильним вітром і т. ін.), НЕПОГО́ДА, НЕ́ГІДЬ заст., ПОГО́ДА діал., СКВИ́РА діал. Заснеш — і чуєш: торготить вікно. Здається, хтось підійде до дверей, проситиме негоду переждати (В. Словник синонімів української мови
  6. Сквира — Скви́ра, -ри (м.); скви́рський, -ка, -ке Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. сквира — Скви́ра, -ри ж. = шквиря. У середині граблі, вила і сокира, якими було роблю, хоть якая сквира. КС. 1882. І. 224. Словник української мови Грінченка