скигління

СКИГЛІ́ННЯ, я, с. Те саме, що ски́глення.

Безустанне Маріорине скигління дратує його несказанно (Коцюб., I, 1955, 219);

Мати рада була б сина задовольнити, та не мала чим. Їй надокучило те скигління, і вона промовила сердито: — Кажу тобі, що нема! (Гр., Без хліба, 1958, 50);

Бальзака мучило безсоння. Він прислухався до тріску дерев у парку, до скигління вітру (Рибак, Помилка.., 1956, 182);

Ми мовчки сиділи.. і тільки прислухалися до скигління коліс, гуркоту й двиготу вагона на колії (Досв., Вибр., 1959, 38);

Андрій чув, як здалека долітав різнобій голосів, безтямне реготання, скигління гармоніки (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 28).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. скигління — Скигління, -ня с. Визгъ, жалобный визгъ. Скигління собаче. К. МБ. X. 11. Словник української мови Грінченка
  2. скигління — Ски́глі́ння, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  3. скигління — -я, с. Те саме, що скиглення. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. скигління — ВИТТЯ́ (протяжливі тужливі звуки собак, вовків і деяких інших тварин, а також вітру тощо), ЗАВИВА́ННЯ, СКИ́ГЛЕННЯ, СКИ́ГЛІННЯ, ЗА́ВОДИ розм., ВИЙ рідко, КВИЛІ́ННЯ рідко. І враз від греблі почулося вовче виття (М. Словник синонімів української мови
  5. скигління — СКИГЛІ́ННЯ, я, с. Те саме, що ски́глення. Безустанне Маріорине скигління дратує його несказанно (М. Коцюбинський); Мати рада була б сина задовольнити, та не мала чим. Їй надокучило те скигління, і вона промовила сердито: – Кажу тобі, що нема! (Б. Словник української мови у 20 томах
  6. скигління — скиглі́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови