1. Словник української мови в 11 томах

скляр

СКЛЯР, а́, ч.

1. Майстер, який склить вікна, вставляє скло у вікна.

— Приходив тут скляр, пора вікна склити (Коцюб., II, 1955, 285);

— Я третій день посилаю до Мєшкова, прошу його виписати скла і прислати скляра (Тулуб, В степу.., 1964, 187).

2. Робітник скляної промисловості; склороб.

Скло відоме вже кілька тисячоліть, але склярі довгий час уміли виготовляти скляні предмети лише порівняно невеликих розмірів (Наука.., 9, 1971, 38).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Скляр — Скляр прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються. Орфографічний словник української мови
  2. скляр — -а, ч. 1》 Майстер, який склить вікна, вставляє скло у вікна. 2》 Робітник скляної промисловості; склороб. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. скляр — Шкляр, (вона) шклярша, (дружина) скляриха, (син) шкляренко, (дочка) шклярівна, (дитина) шкляреня, шкляренятко, (помічник) шклярчук Словник чужослів Павло Штепа
  4. скляр — СКЛЯР, а́, ч. 1. Майстер, який склить вікна, вставляє скло у вікна. – Приходив тут скляр, пора вікна склити (М. Коцюбинський); – Я третій день посилаю до Мєшкова, прошу його виписати скла і прислати скляра (З. Тулуб). Словник української мови у 20 томах
  5. скляр — СКЛЯР (ШКЛЯР розм.) (майстер, який склить вікна), ВІКНЯ́Р діал. Словник синонімів української мови
  6. скляр — Скляр, -ра́, -ре́ві; -лярі́, -рі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. скляр — Скляр, -ра м. Стекольщикъ. Словник української мови Грінченка