скляніти

СКЛЯНІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок.

1. Виділятися скляним блиском.

Твердо скляніють його [університету] високі вікна (Ю. Бедзик, Альма матер, 1964, 41).

2. перен. Робитися, ставати нерухомим, застиглим (про очі).

Олена підбігла до ліжка. Гарненькі голубі, як у матері, очі дитини скляніли, обличчя чорніло від задухи (Тют., Вир, 1964, 428).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. скляніти — скляні́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. скляніти — -ію, -ієш, недок. 1》 Вирізнятися скляним блиском. 2》 перен. Робитися, ставати нерухомим, застиглим (про очі). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. скляніти — СКЛЯНІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок. 1. Виділятися скляним блиском. Твердо скляніють його [університету] високі вікна (Ю. Бедзик). 2. Набувати властивості скла. * Образно. Словник української мови у 20 томах