1. Словник української мови у 20 томах

скляніти

СКЛЯНІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок.

1. Виділятися скляним блиском.

Твердо скляніють його [університету] високі вікна (Ю. Бедзик).

2. Набувати властивості скла.

* Образно. Нишкнучи біля вежки з півником-погодником, він слухав, як з приходом морозної ночі скляніє повітря, роблячись колючим, крихким і лунким (В. Дрозд).

3. перен. Робитися, ставати нерухомим, застиглим (про очі).

Олена підбігла до ліжка. Гарненькі голубі, як у матері, очі дитини скляніли, обличчя чорніло від задухи (Григорій Тютюнник).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. скляніти — скляні́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. скляніти — -ію, -ієш, недок. 1》 Вирізнятися скляним блиском. 2》 перен. Робитися, ставати нерухомим, застиглим (про очі). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. скляніти — СКЛЯНІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок. 1. Виділятися скляним блиском. Твердо скляніють його [університету] високі вікна (Ю. Бедзик, Альма матер, 1964, 41). 2. перен. Робитися, ставати нерухомим, застиглим (про очі). Олена підбігла до ліжка. Словник української мови в 11 томах