скніння

СКНІ́ННЯ, я, с.

1. Стан за знач. скні́ти.

2. Тупий, ниючий біль.

Марко відчув тривожне скніння в грудях (Рибак, Дніпро, 1953, 73).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. скніння — скні́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. скніння — СКНІ́ННЯ, я, с. 1. Стан за знач. скні́ти. О, яке незграбне скніння-животіння (В. Чумак). 2. Тупий, ниючий біль. Марко відчув тривожне скніння в грудях (Н. Рибак). Словник української мови у 20 томах
  3. скніння — -я, с. 1》 Стан за знач. скніти. 2》 Тупий, ниючий біль. Великий тлумачний словник сучасної мови