скованість

СКО́ВАНІСТЬ, ності, ж. Властивість і стан за знач. ско́ваний 2.

В поведінці Дмитра не було ні природної, ні штучної скованості (М. Ю. Тарн., День.., 1963, 39);

Хлопець ніби переродився — де й поділась ота похмурість і скованість у рухах (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 192);

— Завжди, коли я пишу про війну, я почуваю велику скованість (Донч., VI, 1957, 628);

Помітивши, що й зараз він у стані якоїсь скованості й тривоги, — жартівливим рухом скуйовдила [Зорина] хлопцеві чуба (Грим., Незакінч. роман, 1962, 132).