1. Словник української мови в 11 томах

сковуючий

СКО́ВУЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до ско́вувати.

Він знав, звідки напливає на нього сковуюча апатія: це від почуття безсилля (Вол., Місячне срібло, 1961, 196).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сковуючий — СКО́ВУЮЧИЙ, а, е. Який сковує кого-, що-небудь. Він знав, звідки напливає на нього сковуюча апатія: це від почуття безсилля (І. Волошин). Словник української мови у 20 томах