сколупнути

СКОЛУПНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех.

1. Однокр. до сколу́пувати.

Стовбур черешні зайнявся вишневим блиском, Іван сколупнув нігтем грудочку клею… (Гуц., Скупана.., 1965, 239).

2. перен., розм. Змусити піти, залишити займане місце; прогнати.

— Справа не в тому, що Марко підійметься на мій пост, а в тім, як його найскорше сколупнути з поста (Стельмах, Правда.., 1961, 302);

— Слухай, Супрун, — помовчавши, глухо сказав Штепа, — німець вирішив сколупнути нас сьогодні з Кургана (Перв., Невигадане життя, 1958, 180).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сколупнути — сколупну́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. сколупнути — СКОЛУПНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., кого, що. 1. Однокр. до сколу́пувати. Стовбур черешні зайнявся вишневим блиском, Іван сколупнув нігтем грудочку клею... (Є. Гуцало). 2. перен., розм. Змусити піти, залишити займане місце; прогнати. Словник української мови у 20 томах
  3. сколупнути — -ну, -неш, док., перех. 1》 Однокр. до сколупувати. 2》 перен., розм.Змусити піти, залишити займане місце, прогнати. Великий тлумачний словник сучасної мови