сконання

СКОНА́ННЯ, я, с.

1. Дія за знач. скона́ти.

В Самсона знову уступила В останній час перед сконанням Незмірная, нелюдська сила (Л. Укр., І, 1951, 339).

2. Смерть із страшними муками.

— О-ох!.. Де та смерть моя ділась!.. — Нема на вас сконання! не дають спати… — сердито бурчить невістка, і лавка скрипить під нею (Коцюб., II, 1955, 272).

До скона́ння — до смерті.

Квітки й поцілунки, краса й раювання Життя хай сповняють тобі до сконання (Гр., І, 1963, 91);

[Убогий брат:] Дякую за шану, За гостини, частування, — Не забуду до сконання! (Олесь, Вибр., 1958, 446).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сконання — скона́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. сконання — -я, с. 1》 Дія за знач. сконати. 2》 Смерть із страшними муками. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. сконання — див. смерть Словник синонімів Вусика
  4. сконання — СМЕРТЬ (припинення життєдіяльності організму, закінчення життя), КІНЕ́ЦЬ, СКІН уроч., КОНЧИ́НА уроч., ГИ́БЕЛЬ, ПОГИ́БЕЛЬ, СКОНА́ННЯ, КРАЙ, МОГИ́ЛА розм., АМІ́НЬ розм., А́МБА розм., КАЮ́К розм., КАПУ́Т розм., РІШЕНЕ́ЦЬ рідко, СО́ДУХА (СО́ДУХИ мн.) розм. Словник синонімів української мови
  5. сконання — Скона́ння, -ння, -нню, при -нні Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. сконання — СКОНА́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. скона́ти. В Самсона знову уступила В останній час перед сконанням Незмірная, нелюдська сила (Леся Українка). 2. Смерть із страшними муками. – О-ох!.. Де та смерть моя ділась!.. – Нема на вас сконання! не дають спати... Словник української мови у 20 томах
  7. сконання — Скона́ння, -ня с. Кончина. Словник української мови Грінченка