скороход

СКОРОХО́Д, а, ч.

1. Той, хто швидко ходить.

В нас дорога не для скороходів: Наче нитка в’ється понад кручі (Фр., XIII, 1954, 331);

// спорт. Спортсмен із швидкісної ходьби, бігу (на лижах, ковзанах і т. ін.).

Іван Петрович Погребняк по праву вважається піонером спортивної ходьби, був першим чемпіоном УРСР з цього виду легкоатлетичної програми, а згодом і вихователем чудових скороходів (Веч. Київ, 11.Х 1967, 2);

// У давнину — слуга, що біг перед екіпажем володаря, а також гонець, посильний.

Попереду козацьких саней бігли скороходи і кийками розганяли людей (Тулуб, Людолови, II, 1957, 448);

[Xуса:] Яка ж їй саме звістка пожадана? Я вмить пошлю до пані скорохода з відповіддю, аби я знав питання (Л. Укр., III, 1952, 172).

2. Робітник, що здійснює проходку швидкісним методом.

Підземні скороходи працюють за багатоциклічним графіком, виконуючи за зміну по три цикли. Досягнуті темпи проходки забезпечать дострокове введення в експлуатацію восьми нових лав (Роб. газ., 30.I 1962, 1).

3. тільки мн., фольк. Чарівні чоботи, які швидко переносять на велику відстань того, хто їх взуває.

Якби мав я скороходи, Я б помчав, як вітер, прудко (Л. Укр., IV, 1954, 121).

Чо́боти-скорохо́ди, фольк.— чарівні чоботи, які швидко переносять на велику відстань того, хто їх взуває.

Колись простий народ, висловлюючи найпотаємнішу думку про помноження своєї сили і могутності, створив сміливу казку про чоботи-скороходи (Рад. Укр., 10. IV 1959, 1).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Скороход — Скорохо́д прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються. Орфографічний словник української мови
  2. скороход — -а і скороходець, -дця, ч. 1》 Той, хто швидко ходить. || спорт. Спортсмен із швидкісної ходьби, бігу (на лижах, ковзанах і т. ін.). || У давнину – слуга, що біг перед екіпажем володаря, а також гонець, посильний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. скороход — Хутник, швидчак, бігун, див. бистрий Словник чужослів Павло Штепа
  4. скороход — СКОРОХО́Д, а, ч. 1. Той, хто швидко ходить. В нас дорога не для скороходів: Наче нитка в'ється понад кручі (І. Франко); // спорт. Спортсмен із швидкісної ходьби, бігу (на лижах, ковзанах і т. ін.). Словник української мови у 20 томах
  5. скороход — Скороход, -да, скороходець, -дця м. Скороходъ. Рудч. Ск. II. 82. Літа мої біжать, як скороходець. К. Іов. 21. Чоботи-скороходи. Грин. ІІ. 78. Словник української мови Грінченка