1. Словник української мови в 11 томах

скортіти

СКОРТІ́ТИ, ти́ть, док., безос., кому, заст. кого, перев. з інфін., а також із спол. щоб, розм. Дуже захотітися, забажатися.

[Орися:] Я вісім років не була дома і тепер хочу пожить в селі, а на той рік, може, й мені скортить в Європу (Кроп., III, 1959, 42);

— Взяв я фляшку [пляшку], і мене скортіло Випити її хоч половину (Фр., XIII, 1954, 339);

Катрі так скортіло зірвати квітку, притулити її до уст, віддати їй хоч крапельку своєї розбурханої весняними піснями ніжності (Мельн., Коли кров.., 1960, 100);

Мишуні раптом скортіло, щоб струг перестав діяти, і його треба було б наново.. встановлювати (Ю. Янов., II, 1954, 149).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. скортіти — скорті́ти дієслово доконаного виду безос. Орфографічний словник української мови
  2. скортіти — -тить, док., безос., кому, заст., кого, перев. з інфін., а також із спол. щоб, розм. Дуже захотітися, забажатися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. скортіти — СКОРТІ́ТИ, ти́ть, док., безос., кому, заст., кого, перев. з інфін., також із спол. щоб, розм. Дуже захотітися, забажатися. [Орися:] Я вісім років не була дома і тепер хочу пожить в селі, а на той рік, може, й мені скортить в Європу (М. Словник української мови у 20 томах
  4. скортіти — ЗАХОТІ́ТИСЯ безос. (про виникнення бажання у кого-небудь), СХОТІ́ТИСЯ, ЗАБАЖА́ТИСЯ, ЗАБАГА́ТИСЯ, ЗАБАГНУ́ТИСЯ, ЗАБА́ГТИСЯ, ЗАМАНУ́ТИСЯ, ЗАХТІ́ТИСЯ рідше; ЗАЖАДА́ТИСЯ, ЗАКОРТІ́ТИ розм., СКОРТІ́ТИ розм., ПОКОРТІ́ТИ розм., ЗАБАНДЮ́РИТИСЯ фам. Словник синонімів української мови
  5. скортіти — Скортіти, -тить гл. безл. Сильно захотѣться. Його впять скортіло зазирнуть. Грин. II. 123. Словник української мови Грінченка