1. Словник української мови в 11 томах

скорух

СКО́РУХ, а, чол., діал. Горобина.

Тетяна задумалася, уперла очі у корч скоруха, а діти надарма чекали, щоби вона їм оповідала ще (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 162).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. скорух — -а, ч., зах. Горобина. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. скорух — СКО́РУХ, а, ч., діал. Горобина. Тетяна задумалася, уперла очі у корч скоруха, а діти надарма чекали, щоби вона їм оповідала ще (Н. Кобринська). Словник української мови у 20 томах
  3. скорух — Скорух, -ха м. Дерево рябина. Вх. Лем. 466. Словник української мови Грінченка