1. Словник української мови в 11 томах

скреготнути

СКРЕГОТНУ́ТИ, ну́, не́ш, док. Однокр. до скрегота́ти, скреготі́ти.

Коли Кузьма Осадчий прорубував свіжу траншею, земля під його бульдозером скреготнула різко, металево (Гончар, Тронка, 1963, 285);

Скреготнули обидва важкі засуви, на порозі виріс кремезний Пилип Шугалія (Кучер, Трудна любов, 1960, 138);

Він незчувся, як під’їхав легковичок і несподівано скреготнули гальма (Рудь, Гомін.., 1959, 17);

— Сховай пістолет й забирайся геть! — скреготнув зубами Брайко (Загреб., День.., 1964, 136).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. скреготнути — скреготну́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. скреготнути — -ну, -неш, док. Однокр. до скреготати, скреготіти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. скреготнути — СКРЕГОТНУ́ТИ, ну́, не́ш, док. Однокр. до скрегота́ти, скреготі́ти. Коли Кузьма Осадчий прорубував свіжу траншею, земля під його бульдозером скреготнула різко, металево (О. Словник української мови у 20 томах
  4. скреготнути — скрегота́ти (скреготі́ти, скри́гати, скрипі́ти і т. ін.) / заскрегота́ти (заскреготі́ти, скрегну́ти, скрегону́ти, скреготну́ти, скригну́ти, заскрипі́ти, скри́пнути і т. ін.) зуба́ми. Виявляти гнів, роздратування, невдоволення і т. ін. Фразеологічний словник української мови