1. Словник української мови в 11 томах

скрипливий

СКРИПЛИ́ВИЙ, а, е. Те саме, що скрипу́чий 1, 2.

Скрипливе дерево довго живе (Укр.. присл.., 1955, 145);

Він почав звільна писати гусячим, скрипливим пером (Фр.. VI, 1951, 170);

Надвечір скриплива арба з’їхала на рівний… Ходжентський шлях (Ле, Міжгір’я, 1953, 220);

Тато навстіж відчиняє наші скрипливі ворота (Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 175);

— Я став підійматись угору.. Коли це чую за собою якийсь скрипливий, хрипкий.. голос (Григ., Вибр., 1959, 383).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. скрипливий — скрипли́вий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. скрипливий — -а, -е. Те саме, що скрипучий 1), 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. скрипливий — Рипучий, рипливий Словник чужослів Павло Штепа
  4. скрипливий — СКРИПЛИ́ВИЙ, а, е. Те саме, що скрипу́чий 1, 2. Скрипливе дерево довго живе (прислів'я); Він почав звільна писати гусячим, скрипливим пером (І. Франко); Надвечір скриплива арба з'їхала на рівний... Словник української мови у 20 томах
  5. скрипливий — СКРИПУ́ЧИЙ (який утворює скрип; про голос — неприємний різкий), СКРИПЛИ́ВИЙ, СКРИПЛЯ́ЧИЙ розм., РИПУ́ЧИЙ. З-під коліс гарби скрипучих — Курява до небокраю (М. Рильський); Долітав скрипучий голос деркача (О. Словник синонімів української мови
  6. скрипливий — Скрипливий, -а, -е Скрипучій. Скрипливії ворітечка, трудно їх заперти. Чуб. V. 216. Словник української мови Грінченка