1. Словник української мови в 11 томах

скрипнути

СКРИ́ПНУТИ, ну, неш, док. Однокр. до скрипі́ти 1.

Ледве чутно скрипнули двері (Фр., VIII, 1952, 267);

Десь скрипнув журавель, брязнуло цеберко (Цюпа, Назустріч.., 1958, 66);

Скрипнули колеса вагонів, і поїзд легенько почав відходити (Трубл., Мандр., 1938, 22);

Скрипнули розхитані парти (Гончар, Земля.., 1947, 136);

Дорош скрипнув ліжком, тихо засміявся (Тют., Вир, 1964, 166);

Скрипнувши чобітьми, легко пройшовсь [Дмитро] по хаті (Стельмах, II, 1962, 328).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. скрипнути — скри́пнути дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. скрипнути — -ну, -неш, док. Однокр. до скрипіти 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. скрипнути — СКРИ́ПНУТИ, ну, неш, док. Однокр. до скрипі́ти 1. Ледве чутно скрипнули двері (І. Франко); Десь скрипнув журавель, брязнуло цеберко (І. Цюпа); Скрипнули колеса вагонів, і поїзд легенько почав відходити (М. Трублаїні); Скрипнули розхитані парти (О. Словник української мови у 20 томах
  4. скрипнути — скрегота́ти (скреготі́ти, скри́гати, скрипі́ти і т. ін.) / заскрегота́ти (заскреготі́ти, скрегну́ти, скрегону́ти, скреготну́ти, скригну́ти, заскрипі́ти, скри́пнути і т. ін.) зуба́ми. Виявляти гнів, роздратування, невдоволення і т. ін. Фразеологічний словник української мови
  5. скрипнути — СКРЕГОТА́ТИ (СКРЕГОТІ́ТИ) (утворювати звуки тертям верхнього ряду зубів об нижній), СКРИПІ́ТИ. — Док.: проскрегота́ти, проскреготі́ти, скри́пнути. Часом зубами скрегочеш від тоскності за тим, що було (О. Гончар); Аж зубами скрипів, але змовчав (Г. Словник синонімів української мови
  6. скрипнути — Скрипати, -паю, -єш, одн. в. скрипнути, -пну, -неш гл. Скрипѣть, скрипнуть. Нанявся — продався: скажуть дверима скрипати, то скрипай. Ном. № 10386. --------------- Скрипнути см. скрипіти. Словник української мови Грінченка