1. Словник української мови в 11 томах

скромадити

СКРОМА́ДИТИ, джу, диш, недок., перех.

1. Зчищати чим-небудь гострим верхній шар чогось; скоблити, скребти.

Баба Оришка стояла коло столу, скромадила його ножем і змивала (Мирний, І, 1954, 253).

◊ Мо́ркву скрома́дити див. мо́рква.

2. Шкребучи чим-небудь гострим, твердим по якійсь поверхні, утворювати неприємні звуки.

— У хаті тихо; чути, як ложка скромаде [скромадить] об миску, як човгає Хівря від столу до печі (Мирний, III, 1954, 27);

// перен., жарт. Старанно писати, натискаючи на перо.

Люба мамочко!..Про подоріж в Алупку.. вони вже тобі, певне, просторо [докладно] писали, бо вчора щось там півдня скромадили — мені, звісно, не показували (Л. Укр., V, 1956, 231).

3. розм. Те саме, що чу́хати.

Колісника наче злі комарі кусали у потилиці, так він її раз по раз скромадив, ходячи похнюпившись по садку (Мирний, III, 1954, 359).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. скромадити — скрома́дити дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. скромадити — див. лаяти; скребти Словник синонімів Вусика
  3. скромадити — -джу, -диш, недок., перех. 1》 Зчищати чим-небудь гострим верхній шар чогось; скоблити, скребти. 2》 Шкребучи чим-небудь гострим, твердим по якійсь поверхні, утворювати неприємні звуки. || перен., жарт. Старанно писати, натискаючи на перо. 3》 розм. Те саме, що чухати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. скромадити — СКРОМА́ДИТИ, джу, диш, недок., що. 1. Зчищати чим-небудь гострим верхній шар чогось; скоблити, скребти. Баба Оришка стояла коло столу, скромадила його ножем і змивала (Панас Мирний). Словник української мови у 20 томах
  5. скромадити — скребти́ (ску́бти, скрома́дити) / наску́бти (наску́ба́ти) мо́ркву. Дорікати кому-небудь або лаяти, сварити когось. Чує стара, на службі йому щодня моркву скребуть, уже грозяться і вигнати (Панас Мирний); Гримає (стара), звісно — на невістку... Фразеологічний словник української мови
  6. скромадити — СКРЕБТИ́ (ШКРЕБТИ́) (проводити по якійсь поверхні чим-небудь гострим, жорстким, дряпаючи або утворюючи різкі звуки; чистити щось таким чином), СКРОМА́ДИТИ, ШКРЯ́БАТИ, ШКРЯБОТІ́ТИ підсил., ШКРО́БАТИ діал. (скребучи, утворювати різкі звуки). — Док. Словник синонімів української мови
  7. скромадити — Скрома́дити, -джу, -диш, -дять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. скромадити — Скромадити, -джу, -диш гл. Скоблить, скресть. Моркву, буряки скромадити. Словник української мови Грінченка