1. Фразеологічний словник української мови

скромадити

скребти́ (ску́бти, скрома́дити) / наску́бти (наску́ба́ти) мо́ркву. Дорікати кому-небудь або лаяти, сварити когось. Чує стара, на службі йому щодня моркву скребуть, уже грозяться і вигнати (Панас Мирний); Гримає (стара), звісно — на невістку: то се не туди, то те не так, звичайно, як свекруха, що вже знайде, за що моркву скромадити (Г. Квітка-Основ’яненко); Яцько Ходика вуса підкрутив. Он як шанується до нього Терновий. Наскубли моркву, то й поштивий став (Н. Рибак); // Бити. Січовики, підтримувані низовиками, кричали: — Гідний! Гідний! — Не комизись, а то наскубемо моркву! — Бути тобі кошовим! (Н. Рибак).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. скромадити — скрома́дити дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. скромадити — див. лаяти; скребти Словник синонімів Вусика
  3. скромадити — -джу, -диш, недок., перех. 1》 Зчищати чим-небудь гострим верхній шар чогось; скоблити, скребти. 2》 Шкребучи чим-небудь гострим, твердим по якійсь поверхні, утворювати неприємні звуки. || перен., жарт. Старанно писати, натискаючи на перо. 3》 розм. Те саме, що чухати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. скромадити — СКРОМА́ДИТИ, джу, диш, недок., що. 1. Зчищати чим-небудь гострим верхній шар чогось; скоблити, скребти. Баба Оришка стояла коло столу, скромадила його ножем і змивала (Панас Мирний). Словник української мови у 20 томах
  5. скромадити — СКРЕБТИ́ (ШКРЕБТИ́) (проводити по якійсь поверхні чим-небудь гострим, жорстким, дряпаючи або утворюючи різкі звуки; чистити щось таким чином), СКРОМА́ДИТИ, ШКРЯ́БАТИ, ШКРЯБОТІ́ТИ підсил., ШКРО́БАТИ діал. (скребучи, утворювати різкі звуки). — Док. Словник синонімів української мови
  6. скромадити — Скрома́дити, -джу, -диш, -дять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. скромадити — СКРОМА́ДИТИ, джу, диш, недок., перех. 1. Зчищати чим-небудь гострим верхній шар чогось; скоблити, скребти. Баба Оришка стояла коло столу, скромадила його ножем і змивала (Мирний, І, 1954, 253). ◊ Мо́ркву скрома́дити див. мо́рква. Словник української мови в 11 томах
  8. скромадити — Скромадити, -джу, -диш гл. Скоблить, скресть. Моркву, буряки скромадити. Словник української мови Грінченка