1. Фразеологічний словник української мови

скроня

кров кипи́ть (закипа́є, виру́є і т. ін.) / закипі́ла (завирува́ла) (у жи́лах (у скро́нях)) у кому, у кого і без додатка. Хто-небудь перебуває в стані сильного збентеження, гніву, обурення і т. ін. Темної ночі припадали вони до синовніх могил.., кров закипала в благородних бідняцьких жилах (О. Довженко); Козак скажено крикнув (на мене) і підкинув нагай. Вся кров закипіла в мені (Ю. Яновський); Темними ночами, туманними болотами та ярами пробиралися вони до Щорса .. Розповісти всю правду про придушені повстання кращих синів України, та так розповісти, щоб кров завирувала в нього (солдата) у скронях (О. Довженко).

пусти́ти собі́ ку́лю в лоб (в ло́ба, в го́лову, в скро́ню). Застрелитися. В бурхливому каятті він ладен був пустити собі кулю в лоб (Ю. Бедзик); — Да, коли б от немов сталося — всі діти вимерли за одну ніч на всій землі, .. я б, мабуть, на ранок пустив би собі кулю в голову (А. Головко); Я поки й віку, не збагну, як Ничипір Безхлібний міг у тридцять шостому році пустити собі кулю в скроню! (Н. Тихий).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. скроня — скро́ня іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. скроня — [скрон'а] -н'і, ор. -неийу, мн. скрон'і, скрон' Орфоепічний словник української мови
  3. скроня — -і, ж. 1》 Бокова частина черепа від вуха до лоба. 2》 мн. Волосся, що росте на цих частинах черепа. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. скроня — СКРО́НЯ, і, ж. 1. Бокова частина черепа від вуха до лоба. Дивлюсь на панну Анелю. Бліда, зігнулась .. Стискає долонями скроні (М. Коцюбинський); – Товариші, – почав комісар .. Словник української мови у 20 томах
  5. скроня — СКРО́НЯ, ВИСО́К, СКРАНЬ діал. Високий, немолодий уже, сивина на скронях (О. Гончар); В голові стукає, неначе хто молотком в виски лупить (І. Нечуй-Левицький); Небесною цілющою рукою В жаркий мов день ти скрань мні холодила (І. Франко). Словник синонімів української мови
  6. скроня — Скро́ня, -ні, -нею; скро́ні, скронь Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. скроня — СКРО́НЯ, і, ж. 1. Бокова частина черепа від вуха до лоба. Дивлюсь на панну Анелю. Бліда, зігнулась.. Стискає долонями скроні (Коцюб., II, 1955, 261); — Товариші, — почав комісар..— Служіть чесно трудовому народові,— він приклав руку до скроні (Тют. Словник української мови в 11 томах