скрутний
СКРУТНИ́Й, а́, е́. Який вимагає великого напруження, великих зусиль для здійснення, проведення, подолання і т. ін. чого-небудь; важкий, складний.
О. Нестор довгу хвилю мовчав, мабуть, силуючись розпутати оту скрутну загадку, що темною хмарою виринала перед ним (Фр., VII, 1951, 131);
Діло, дивлюсь, і в начальства скрутне, Менше і в мене до нього пошани: З одного ж боку похвалить мене, З другого боку — виносить догани (Воскр., З перцем!, 1957, 357);
// перев. у сполуч. із сл. пора, час, година, хвилина і т. ін. Який супроводиться особливими труднощами, ускладненнями.
То була дуже скрутна пора моєї молодості (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 63);
Залишитись у цей скрутний час без людини, яка.. утримує весь дім,— це рівнозначно тому, що загинути взагалі (Вільде, Сестри.., 1958, 345);
Не знає, не відає людина в скрутну годину, куди їй податись, як бути (Цюпа, Назустріч.., 1958, 124);
Він, Максим, добре знав, як згубно опускати руки в скрутну хвилину, як страшно спинятися на половині дороги (Рибак, Час.., 1960, 768);
Семен майже несвідомо відчував якийсь обов’язок допомогти дівчині із свого села в скрутний для неї момент (Сміл., Зустрічі, 1936, 22);
// Сповнений труднощів, пов’язаний з важкими матеріальними умовами, з нестатками.
Ні мати, засмикана скрутним побутом істота, ні тим більше батько.. не змогли ні пояснити дочці, що ж таке людське щастя, ні запитати в неї, якого б щастя вона хотіла (Ле, Міжгір’я, 1953, 22);
Часто він віддавав свій немудрий товар.. і тоді доводилося переживати скрутні безхлібні дні (Стельмах, Хліб.., 1959, 131);
Скрутне життя.
◊ Вихо́дити (ви́йти) з скрутно́го стано́вища див. вихо́дити;
Під скрутну́ ру́ку; Під скрутну́ годи́ну; Під скрутни́й час:
а) за тяжких, складних обставин.
— А вже,— кажу йому [становому],— у вас і служба! Та ще під такий скрутний час, як тепереньки (Мирний, IV, 1955, 350);
б) при нестатках, нужді.
— Бідні люди завжди продають дівчат під скрутну годину,— додала вона і важко зітхнула (Тулуб, Людолови, II, 1957, 350);
У отця Сидора легше розжитись під скрутну руку, він охоче позичає навіть гроші (Донч., III, 1956, 95);
Скрутне́ стано́вище:
а) складні, важкі обставини.
Протитанкову артилерію ще не встигли підтягнути, і піхота, атакована бронетранспортерами, опинилась у скрутному становищі… (Гончар, III, 1959, 139);
Данило помітив її скрутне становище, легко стрибнув на землю й без церемонії запропонував їй допомогу (Панч, Синів.., 1959, 11);
б) нестатки, нужда.
Незабаром, після передчасної смерті батька, родина Олексюків опинилася в скрутному становищі (Іст. укр. літ., II, 1956, 577);
Опинившись у скрутному матеріальному становищі.., Аркадій подумав про вишнянські теплі води (Вільде, Сестри.., 1958, 40).
Значення в інших словниках
- скрутний — скрутни́й: крутой [ІФ,1890] Словник з творів Івана Франка
- скрутний — скрутни́й прикметник Орфографічний словник української мови
- скрутний — (час) сутужний, тяжкий; (стан) важкий, складний, с. безвихідний; (- хвилину) критичний; скрутнуватий. Словник синонімів Караванського
- скрутний — [скрутний] м. (на) -тному/-т(‘)н'ім, мн. -т(‘)н'і Орфоепічний словник української мови
- скрутний — -а, -е. Який вимагає великого напруження, значних зусиль для здійснення, проведення, подолання і т. ін. чого-небудь; тяжкий, складний. || перев. у сполуч. зі сл. пора, час, година, хвилина і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- скрутний — СКРУТНИ́Й, а́, е́. Який вимагає великого напруження, великих зусиль для здійснення, проведення, подолання і т. ін. чого-небудь; важкий, складний. Словник української мови у 20 томах
- скрутний — ВАЖКИ́Й (про життя, життєві обставини, відрізок часу тощо — сповнений труднощів, горя, поневірянь і т. ін.; пов'язаний з великими турботами або неприємностями), ТЯЖКИ́Й, НЕЛЕГКИ́Й, ТРУДНИ́Й, ГОРЬО́ВАНИЙ, ГОРЬОВИ́Й, ЛИХИ́Й, ПЕКЕ́ЛЬНИЙ підсил. Словник синонімів української мови
- скрутний — Скру́тни́й, -на́, -не́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- скрутний — Скрутний, -а, -е Затруднительный, тяжелый, стѣснительный. Словник української мови Грінченка