скудовчений

СКУДО́ВЧЕНИЙ, а, е, розм.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до скудо́вчити.

Він понурив очі в землю,— довге чорне волосся, скудовчене від запеклої крові, звисало йому на очі (Фр., IV, 1950, 468).

2. у знач. прикм. Скуйовджений, сплутаний (про волосся, шерсть і т. ін.);

// Із скуйовдженим, сплутаним волоссям, шерстю і т. ін.

Почулися якісь крики, і скудовчений, задиханий чоловік вибіг наперед, репетуючи (Гр., II, 1963, 304).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. скудовчений — -а, -е, розм. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до скудовчити. 2》 у знач. прикм. Скуйовджений, сплутаний (про волосся, шерсть і т. ін.). || Із скуйовдженим, сплутаним волоссям, шерстю тощо. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. скудовчений — скудо́вчений дієприкметник розм. Орфографічний словник української мови
  3. скудовчений — СКУДО́ВЧЕНИЙ, а, е, розм. 1. Дієпр. пас. до скудо́вчити. Він понурив очі в землю, – довге чорне волосся, скудовчене від запеклої крові, звисало йому на очі (І. Франко). 2. у знач. прикм. Скуйовджений, сплутаний (про волосся, шерсть і т. ін. Словник української мови у 20 томах
  4. скудовчений — див. кошлатий Словник синонімів Вусика