1. Словник української мови в 11 томах

скулити

СКУ́ЛИТИ¹, лю, лиш, недок., перех., рідко. Те саме, що мру́жити.

Кіт скулить очі, жалібно нявчить… (Коцюб., І, 1955, 151).

СКУ́ЛИТИ², лю, лиш, док., перех. Зігнути, скорчити своє тіло, частини його.

Вона стояла коло дерева, згорнувши руки на грудях і скуливши плечі від холоду (Кундзич, Пов. і опов., 1951, 50);

Головойку [голівоньку] склонив,.. ніженьку скулив (Сл. Гр.);

// безос. , у сполуч. із сл. бодай, щоб. Уживається як лайливий вислів.

Бодай тебе скулило втроє.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. скулити — ску́лити 1 дієслово недоконаного виду мружити рідко ску́лити 2 дієслово доконаного виду зігнути тіло Орфографічний словник української мови
  2. скулити — I -лю, -лиш, недок., перех., рідко. Те саме, що мружити. II -лю, -лиш, док., перех. Зігнути, скорчити своє тіло, частини його. || безос., у сполуч. зі сл. бодай, щоб. Уживається як лайливий вислів. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. скулити — СКУ́ЛИТИ¹, лю, лиш, недок., що, рідко. Те саме, що мру́жити. Кіт скулить очі, жалібно нявчить... (М. Коцюбинський). СКУ́ЛИТИ², лю, лиш, док., кого, що. Зігнути, скорчити своє тіло, частини його. Словник української мови у 20 томах
  4. скулити — МРУ́ЖИТИ (прикривати очі повіками), ЖМУ́РИТИ, ЗАЖМУ́РЮВАТИ, ЗАМРУ́ЖУВАТИ, ЗМРУ́ЖУВАТИ, ЩУ́ЛИТИ, ЩУ́РИТИ, ЗІЩУ́ЛЮВАТИ (ЗЩУ́ЛЮВАТИ), СКУ́ЛИТИ розм.; ПРИМРУ́ЖУВАТИ, ПРИЖМУ́РЮВАТИ, ПРИЩУ́ЛЮВАТИ, ПРИЩУ́РЮВАТИ, СКА́ЛИТИ розм., ЗАСКА́ЛЮВАТИ розм. Словник синонімів української мови
  5. скулити — Скулити, -лю, -лиш гл. Съежить, скорчить. Головойку склонив, ручейку зложив, ніженьку скулив. МУЕ. III. 36. Словник української мови Грінченка