скупість

СКУ́ПІСТЬ, пості, ж. Властивість за знач. скупи́й.

Сміялися [учні] з нього, з його скупості (Фр., IV, 1950, 236);

Вона хотіла напекти й наварить, щоб усе було, як у людей, щоб ніхто її не осудив за скупість та негостинність (Чорн., Потік.., 1956, 8);

Скупість рухів.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. скупість — СКУ́ПІСТЬ, пості, ж. Властивість за знач. скупи́й. Сміялися [учні] з нього, з його скупості (І. Франко); Вона хотіла напекти й наварить, щоб усе було, як у людей, щоб ніхто її не осудив за скупість та негостинність (С. Чорнобривець); Скупість рухів. Словник української мови у 20 томах
  2. скупість — Ску́пість, -пости, -пості, -пістю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  3. скупість — -пості, ж. Властивість за знач. скупий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. скупість — [скуп'іс'т'] -пос'т'і, ор. -п'іс'т'у Орфоепічний словник української мови
  5. скупість — ску́пість іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  6. скупість — Скупість, -пости ж. Скупость. Поживіться, люде добрі, не скупость, тільки така сила. Ном. № 12025. Словник української мови Грінченка