1. Словник української мови в 11 томах

скімлити

СКІ́МЛИТИ, млю, млиш, недок.

1. Видавати протяжні, жалібні звуки (про тварин).

З-під воріт вистрибнув кудлатий пес, відбіг на дорогу й став зализувати, скімлячи, спину (Панч, На калин. мості, 1965, 148);

Дівчинка тулила до грудей плямисте цуценя, воно скімлило, як дитина (Перв., Опов.., 1970, 144);

*Образно. Всіма голосами вили [вітри], скімлили в Гаркушинім димарі, з гуркотом рвали на горищах стару проіржавлену крівлю (Гончар, Таврія.., 1957, 505).

2. розм. Тихо, жалібно плакати.

Скімлило [немовля] й щось ловило охлялим ротиком (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 465);

Остап вийшов за поріг, щоб запросити жінку до хати,— доки вона буде надворі мерзнути та скімлити? (Горд., II, 1959, 265);

// Надоїдливо скаржитися на кого-, що-небудь.

Вже навіть говорити було ні про що —— надій не було, а скімлити про одне й те ж — про голод та кару божу — не вистачало сили і бажання (Збан., Сеспель, 1961, 299);

Брат.. скімлить у своїх листах, щоб забрав його до себе (Загреб., Європа 45, 1959, 229).

3. безос. Давати відчуття тупого болю; нити, скніти, щеміти.

В грудях йому скімлило (Смолич, Мир.., 1958, 511).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. скімлити — скі́млити дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. скімлити — СКИГЛИТИ; п-к -ЛЯЧИЙ, що скімлить, звиклий скімлити, скиглій, скавло, плаксій, п-к скімливий, скигливий, плаксивий. Словник синонімів Караванського
  3. скімлити — див. плакати; скавучати Словник синонімів Вусика
  4. скімлити — -млю, -млиш, недок. 1》 Видавати протяжні, жалібні звуки (про тварин). 2》 розм. Тихо, жалібно плакати. || Надокучливо скаржитися на кого-, що-небудь. 3》 безос. Давати відчуття тупого болю; нити, скніти, щеміти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. скімлити — СКІ́МЛИТИ, млю, млиш, недок. 1. Видавати протяжні, жалібні звуки (про тварин). З-під воріт вистрибнув кудлатий пес, відбіг на дорогу й став зализувати, скімлячи, спину (П. Панч); Дівчинка тулила до грудей плямисте цуценя, воно скімлило, як дитина (Л. Словник української мови у 20 томах
  6. скімлити — БОЛІ́ТИ (звичайно із сл. душа, серце — відчувати біль від неспокою, тривоги, хвилювання і т. ін.), НИ́ТИ підсил., СКНІ́ТИ підсил., РОЗРИВА́ТИСЯ підсил., розм., СКІ́МЛИТИ безос., розм., СКЕМІ́ТИ підсил.розм., рідше; ЩЕМІ́ТИ підсил. (ужив. Словник синонімів української мови
  7. скімлити — Скі́млити, -млю, -млиш, -млять; не скі́мли, -мліть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. скімлити — Скімлити, -лю, -лиш гл. Стонать, пищать, хныкать, визжать. А чого там він скімлить, чи не бє котрий! «Зачинили собаку в клуні, тепер як скімлить. Уман. у. Словник української мови Грінченка