скісний

СКІСНИ́Й, а́, е́. Який відхиляється від горизонтального або вертикального положення; похилий, косий.

Батурін з’ясував, що в м’яких породах належить бити рівні шпури, у твердих — скісні (Гур., Наша молодість, 1949, 117);

// Розташований під кутом до горизонтальної лінії, площини.

Найбільш характерне для київських килимів ритмічне повторення одного мотиву прямими або скісними рядами (Нар.. тв. та етн., 3, 1962, 114);

Довжелезні скісні пасма сонячного світла пронизували лісову сутінь (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 316);

// Який має похилу площину.

Гонтарі ночували в тісній луб’яній колибі, зложеній тілько з даху, покладеного на скісних платвах (Фр., III, 1950, 47);

// Який відхилився від свого звичайного напрямку і рухається або падає по діагоналі, навскіс.

В лице б’є скісний, холодний дощ (Рибак, Помилка.., 1956, 14);

Не спускаючись нижче, літаки капнули над лісом скісними бомбами, і гулкі ліси застугоніли (Гончар, III, 1959, 359).

Скісни́й по́гляд — погляд, спрямований убік.

Крадькома кидав [директор] скісні погляди правобіч і лівобіч (Загреб., Спека, 1961, 147);

Скісні́ о́чі — очі, що мають косий розріз, розкосі очі.

Її трохи скісні сірі очі спалахували фосфоричними вогниками (Вільде, Троянди.., 1961, 282).