скіс

СКІС¹, ско́су, ч., спец.

1. Дія і стан за знач. ско́шувати², скоси́ти.

2. Похила поверхня, похилий бік чого-небудь.

Скоси можна фрезерувати кутовими фрезами (Метод. викл. фрез. спр., 1958, 54);

Не можна користуватись молотком із спрацьованим бойком, який мав однобічний скіс або задирки (Фрез. справа.., 1957, 35).

3. у знач. присл. ско́сом, діал. Навскіс.

До двох дерев.. прибита поперечка на висоті росту чоловіка. На тій поперечці скосом до землі сперті широкі тріски з соснового дерева (Март., Тв., 1954, 303).

СКІС², ско́су, ч. Дія за знач. ско́шувати¹, скоси́ти.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. скіс — I скосу, ч., спец. 1》 Дія і стан за знач. скошувати II, скосити. 2》 Похила поверхня, похилий бік чого-небудь. 3》 у знач. присл. скосом, діал. Навскіс. II скосу, ч. Дія за знач. скошувати I, скосити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. скіс — СКІС¹, ско́су, ч., спец. 1. Дія і стан за знач. ско́шувати², скоси́ти². 2. Похила поверхня, похилий бік чого-небудь. Скоси можна фрезерувати кутовими фрезами (з навч. літ. Словник української мови у 20 томах
  3. скіс — скіс 1 іменник чоловічого роду похила поверхня скіс 2 іменник чоловічого роду скошене Орфографічний словник української мови