слабовитий
СЛАБОВИ́ТИЙ, а, е, розм. Неміцної будови, схильний до захворювань; хворобливий.
Він і справді співчував мені, бо й сам був щуплий, слабовитий (Дн. Чайка, Тв., 1960, 34);
Баба його була стара та слабовита і все нездужала (Н.-Лев., IV, 1956, 196);
Ладя — його жінка, молода, але до часу зав’яла, дуже слабовита (Л. Укр., III, 1952, 717);
// Який має хворобливий вигляд.
По світлиці розходжуються убогі, худі, декотрі й слабовиті постаті в подертій та латаній одежі (Л. Укр., IV, 1954, 243);
// рідко. Хворий.
[Орися:] Нема роботи, татко слабовитий, До тяжкої праці не хотять приймати (Фр., IX, 1952, 425).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- слабовитий — слабови́тий прикметник розм. Орфографічний словник української мови
- слабовитий — див. слабий; хворий Словник синонімів Вусика
- слабовитий — -а, -е, розм. Неміцної будови, схильний до захворювань; хворобливий. || Який має хворобливий вигляд. || рідко. Хворий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- слабовитий — СЛАБОВИ́ТИЙ, а, е, розм. Неміцної будови, схильний до захворювань; хворобливий. Він і справді співчував мені, бо й сам був щуплий, слабовитий (Дніпрова Чайка); Баба його була стара та слабовита і все нездужала (І. Словник української мови у 20 томах
- слабовитий — ХВОРОБЛИ́ВИЙ (який легко піддається хворобам, часто хворіє), ХВОРОВИ́ТИЙ, БО́ЛІСНИЙ, СЛАБОВИ́ТИЙ розм., ХОРОБЛИ́ВИЙ розм., ХОРОВИ́ТИЙ діал., ХОРУВА́ТИЙ діал., БЕЗЗДОРО́ВНИЙ (БЕЗЗДОРІ́ВНИЙ) діал. Словник синонімів української мови
- слабовитий — Слабови́тий, -та, -те Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- слабовитий — Слабовитий, -а, -е Болѣзненый. Маркев. 59. Слабовита удова була. Федьк. Словник української мови Грінченка