сластолюбець

СЛАСТОЛЮ́БЕЦЬ, бця, ч. Той, кому властиве сластолюбство.

Таку «Людмилу» ризиковано було б залишити наодинці з сластолюбним Чорномором, коли б це справді був Чорномор (Смолич, Мир.., 1958, 85).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сластолюбець — Ласун, ласолюб, солодій, солодун, смакун Словник чужослів Павло Штепа
  2. сластолюбець — -бця, ч. Той, кому властиве сластолюбство. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. сластолюбець — СЛАСТОЛЮ́БЕЦЬ, бця, ч. Той, кому властиве сластолюбство. Таку “Людмилу” ризиковано було б залишити наодинці з сластолюбним Чорномором, коли б це справді був Чорномор (Ю. Смолич). Словник української мови у 20 томах
  4. сластолюбець — сластолю́бець іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови