1. Словник української мови в 11 томах

слизько

СЛИ́ЗЬКО. Присл. до слизьки́й.

Взявся [Іван] чистити коропчаків. Луска сипнула на лице, риба слизько вихоплювалася з рук (Гуц., Скупана.., 1964, 247);

// у знач. присудк. сл.

Де дощ іде, а де слизько! (Укр.. присл.., 1955, 288);

У нас нині відлига, мокро страх, слизько (Коцюб., III, 1956, 171);

Колонка стояла на горбику, тут було слизько, розлита вода позамерзала, легко було впасти (Сенч., На Бат. горі, 1960, 9).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. слизько — сли́зько прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. слизько — Присл. до слизький. || у знач. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. слизько — СЛИ́ЗЬКО. Присл. до слизьки́й. Взявся [Іван] чистити коропчаків. Луска сипнула на лице, риба слизько вихоплювалася з рук (Є. Гуцало); // у знач. пред. Де дощ іде, а де слизько! (прислів'я); У нас нині відлига, мокро страх, слизько (М. Словник української мови у 20 томах
  4. слизько — Сли́зько, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)