1. Словник української мови в 11 томах

слинити

СЛИ́НИТИ, ню, ниш, недок.

1. перех. Змочувати, зволожувати слиною.

Побіг [Краньцовський] до Славка й зачав його обнімати й цілувати. Слинив його п’яним ротом (Март., Тв., 1954, 260);

Кулина мовчки сіла за прядку, скубла волокно, слинила й тягла нитку (Чорн., Визвол. земля, 1959, 234);

Ось зосереджено щось пише, раз у раз слинячи олівець, тітка Явдоха (Зар., Світло, 1961, 16).

2. неперех., перен., розм. Плакати.

[Бебех:] Чи не сором тобі, пане сотнику, хлипати, мов стара баба? Тільки що храбрився, а теперечки й слиниш (Стор., І, 1957, 296);

— І мати ото тебе відпустила? — А що вона? Вона й тепер слинить, ну й хай слинить. Подумаєш — жіночі сльози! (Збан., Єдина, 1959, 354).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. слинити — сли́нити дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. слинити — див. баритися; плакати Словник синонімів Вусика
  3. слинити — -ню, -ниш, недок. 1》 перех. Змочувати, зволожувати слиною. 2》 неперех., перен., розм. Плакати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. слинити — СЛИ́НИТИ, ню, ниш, недок. 1. кого, що. Змочувати, зволожувати слиною. Побіг [Краньцовський] до Славка й зачав його обнімати й цілувати. Слинив його п'яним ротом (Л. Мартович); Кулина мовчки сіла за прядку, скубла волокно, слинила й тягла нитку (С. Словник української мови у 20 томах
  5. слинити — ПЛА́КАТИ (лити сльози з горя, від болю тощо), РЮ́МАТИ розм., РЮ́МСАТИ розм., СЛИ́НИТИ зневажл., НЮ́НИТИ зневажл., НЮ́НІ РОЗПУСКА́ТИ зневажл., СКВИ́РИТИ діал., СКВИ́РИТИСЯ діал.; РИДА́ТИ, РЕВІ́ТИ розм., РЕВТИ́ розм., ВИ́ТИ розм., РОЗЛИВА́ТИСЯ розм. Словник синонімів української мови
  6. слинити — Сли́нити, -ню, -ниш, -нять; слинь, сли́ньмо, сли́ньте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. слинити — Слинити, -ню, -ниш гл. 1) Слюнить. Пряжу слиню. Грин. І. 86. 2) Переносно: плакать. Іди утрись і більш не слинь. Котл. Ен. III. 13. Чи ж не сором тобі, пане сотнику, хлипати, мов стара боба, — тільки що храбрився, а теперечки й слиниш. Стор. І. 213. Словник української мови Грінченка