слихати

СЛИХА́ТИ. теп. ч. не вживається, недок., перех., заст. Чути.

◊ Ані́ (ні) сли́хом [не] слиха́ти [ані́ (ні) ви́дом (в ві́чі) не вида́ти] — не чути, невідомо нічого про кого-, що-небудь, немає когось, чогось.

Ані слихом слихати, ані видом видати (Номис, 1864, № 1939);

От година по годині Стала упливати, А Якима не слихати, Видом не видати (Рудан., Тв., 1959, 79);

Його ексцеленція приступив до стола з газетами.. Ов, а се що таке? Другого опозиційника, «Сінника Польського», ні видом видати ні слихом слихати! (Фр., IV, 1950, 164);

Сли́хом слиха́ти [ви́дом (в ві́чі) вида́ти]! —традиційна формула, якою зустрічають здебільшого того, хто давно вже не був у когось, десь.

Фесенко став перед ганком, зняв циліндер [циліндр] і привітався до дам. — О! слихом слихати, в вічі видати! — гукнула Христина з-за стола (Н.-Лев., V, 1966, 243);

— Лука Федорович! Слихом слихати, в вічі видати! Скільки літ, скільки зим! Та ще й з скрипкою?.. Прошу до хати! (Мирний, III, 1954, 200);

[Каленик:] А, слихом слихати! Здрастуйте, Платоне Калістратовичу! [Аблакат:] Здоровенькі були! З неділею вас! (К.-Карий, І, 1960, 183).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. слихати — Слихати, -шу, -шиш гл. Слыхать. Ані слихом слихати, ані видом видати. Ном. № 1939. Словник української мови Грінченка
  2. слихати — теп. ч. не вживається, недок., перех., заст. Чути. Слихом слихати [видом (в вічі) видати]! — традиційна формула, якою зустрічають здебільшого того, хто давно вже не був у когось, десь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. слихати — СЛИХА́ТИ, теп. ч. не вживається, недок., кого, що, заст. Чути. ◇ (1) Сли́хом слиха́ти [, ви́дом (у ві́чі) вида́ти]! <�Ви́дом вида́ти, сли́хом слиха́ти!>, заст. – усталена форма вітання перев. при зустрічі того, кого давно вже не бачили. [Назар:] Га!... Словник української мови у 20 томах
  4. слихати — слиха́ти дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  5. слихати — а́ні (ні) сли́хом (не) слиха́ти, а́ні (ні) ви́дом (у ві́чі) (не) вида́ти кого. Хто-небудь зник безслідно; про кого-небудь зовсім невідомо нічого. Зник чоловік десь безслідно, ані слихом слихати, ані видом не видати (З газети). Фразеологічний словник української мови