слихати
СЛИХА́ТИ, теп. ч. не вживається, недок., кого, що, заст.
Чути.
◇ (1) Сли́хом слиха́ти [, ви́дом (у ві́чі) вида́ти]! <�Ви́дом вида́ти, сли́хом слиха́ти!>, заст. – усталена форма вітання перев. при зустрічі того, кого давно вже не бачили.
[Назар:] Га! Слихом слихати, видом видати! Здорові були дядьку (Марко Вовчок);
Лука Федорович! Слихом слихати, в вічі видати! Скільки літ, скільки зим! Та ще й з скрипкою?.. Прошу до хати (Панас Мирний);
[Каленик:] А, слихом слихати! Здрастуйте, Платоне Калістратовичу! [Аблакат:] Здоровенькі були! З неділею вас! (І. Карпенко-Карий);
[Настуся:] Тату! Тату! Петро! Петро! Із Києва прийшов! [Сотник:] А, видом видати, слихом слихати (Т. Шевченко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- слихати — слиха́ти дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
- слихати — теп. ч. не вживається, недок., перех., заст. Чути. Слихом слихати [видом (в вічі) видати]! — традиційна формула, якою зустрічають здебільшого того, хто давно вже не був у когось, десь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- слихати — а́ні (ні) сли́хом (не) слиха́ти, а́ні (ні) ви́дом (у ві́чі) (не) вида́ти кого. Хто-небудь зник безслідно; про кого-небудь зовсім невідомо нічого. Зник чоловік десь безслідно, ані слихом слихати, ані видом не видати (З газети). Фразеологічний словник української мови
- слихати — СЛИХА́ТИ. теп. ч. не вживається, недок., перех., заст. Чути. ◊ Ані́ (ні) сли́хом [не] слиха́ти [ані́ (ні) ви́дом (в ві́чі) не вида́ти] — не чути, невідомо нічого про кого-, що-небудь, немає когось, чогось. Словник української мови в 11 томах
- слихати — Слихати, -шу, -шиш гл. Слыхать. Ані слихом слихати, ані видом видати. Ном. № 1939. Словник української мови Грінченка