сличок
СЛИЧО́К, чка́, ч., зах.
Суконна кругла шапочка із загнутою хутряною опушкою.
Одежа на прихожім – довга, чорна, шкуратяним пасом підперезана. На голові – сличок, короткий, не бойовий, також із чорної тканини (Н. Королева).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- сличок — Сличок, -чка м. = шличок. Лукаш. 62. Словник української мови Грінченка