сличок

СЛИЧО́К, чка́, ч., зах.

Суконна кругла шапочка із загнутою хутряною опушкою.

Одежа на прихожім – довга, чорна, шкуратяним пасом підперезана. На голові – сличок, короткий, не бойовий, також із чорної тканини (Н. Королева).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сличок — Сличок, -чка м. = шличок. Лукаш. 62. Словник української мови Грінченка