слобожанин
СЛОБОЖА́НИН, а, ч.
1. Той, хто живе на Слобожанщині.
2. Той, хто селився і жив на слобо́дах.
Після того, як одчахнувся од султана кримський хан, слобожани почали селитись по степах; стали забирать і наші вольності, землі, не так прості люди, як ті підпанки (Стор., І, 1957, 176);
За вечерею Балика уважно вислухав господарські новини й наказав челядникам, де і що робити, спитав, чи вчасно сплачують слобожани данини (Тулуб, Людолови, І, 1957, 37).
3. Житель слободи́.
[Іван:] Чи на часах було стоїш, чи походом йдеш — все мугичеш.. яку-небудь пісню, і з кожною піснею згадаєш кого-небудь із наших слобожан… (Кроп., І, 1958, 112);
Прикрашена квітами й дзвінками, трійка птицею мчала по слобідських вулицях, викликаючи заздрощі слобожан (Шиян, Вибр., 1947, 5).
Значення в інших словниках
- слобожанин — слобожа́нин іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- слобожанин — -а, ч. 1》 Той, хто живе на Слобожанщині. 2》 Той, хто селився і жив на слободах. 3》 Житель слободи. Великий тлумачний словник сучасної мови
- слобожанин — СЛОБОЖА́НИН, а, ч. 1. Той, хто живе на Слобожанщині. 2. Той, хто селився і жив на слобо́дах. Після того, як одчахнувся од султана кримський хан, слобожани почали селитись по степах; стали забирать і наші вольності, землі, не так прості люди... Словник української мови у 20 томах
- слобожанин — Слобожанин, -на м. Житель слободы. Слобожане почали селитись по степах. Стор. II. 9. Словник української мови Грінченка