словесник
СЛОВЕ́СНИК, а, ч.
1. заст. Особа, що одержала філологічну освіту; філолог;
// У дореволюційній середній школі — викладач словесності.
Словесник, Адріан Петрович одного разу прийшов на урок якийсь особливо збуджений і піднесений (Смолич, Театр.., 1940, 11);
Хорошим, точним іменем називали колись учителя літератури: словесник. Словесник — це майстер, чарівник слова (Літ. Укр., 26.IX 1969, 2);
// У дореволюційній Росії — студент філологічного факультету, відділу.
2. Викладач мови і літератури в сучасній школі.
Вчитель-словесник повинен навчитися підносити своїм учням літературні твори як художнє ціле (Рад. літ-во, 2, 1965, 63).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- словесник — слове́сник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- словесник — -а, ч. 1》 заст. Особа, що одержала філологічну освіту; філолог. || У дореволюційній середній школі – викладач словесності. || У дореволюційній Росії – студент філологічного факультету, відділу. 2》 Викладач мови і літератури в сучасній школі. Великий тлумачний словник сучасної мови
- словесник — СЛОВЕ́СНИК, а, ч. 1. заст. Особа, що одержала філологічну освіту; філолог; // У дореволюційній середній школі – викладач словесності. Словесник, Адріан Петрович одного разу прийшов на урок якийсь особливо збуджений і піднесений (Ю. Словник української мови у 20 томах
- словесник — ФІЛО́ЛОГ, СЛОВЕ́СНИК. — Вона молодець. Універсал. На тому тижні заміняла математика, тепер фізика, хоч сама філолог (В. Кучер); Без знання мови не можна стати високоосвіченою людиною, не лише фахівцем-словесником, а й інженером, агрономом, біохіміком (з журналу). Словник синонімів української мови
- словесник — Слове́сник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)