словесний

СЛОВЕ́СНИЙ, а, е.

1. Прикм. до сло́во 1.

У своїх поглядах на мову, а також у практичному застосуванні словесного матеріалу Панас Мирний виступає продовжувачем шевченківських традицій (Курс іст. укр. літ. мови, I, 1958, 460);

В творчості Тичини 30-40-х років кількість словесних новотворів помітно зменшується (Іст. укр. літ., II, 1956, 369);

*Образно. Як пшениця зріє на ниві і складається у копи і скирти, так і воно, те насіння, запавши у серце й думку, зріє словесним колосом і складається у народні оповідання й легенди (Стор., I, 1957, 99).

2. Який здійснюється за допомогою слів.

В дальній кімнаті, за оббитими дверима, знову продовжили словесне змагання два голоси: низький, змирливий, і високий, напосідливий (Хор., Місто.., 1962, 57);

Зрозуміло, що макаронізми як словесний прийом гумору не мають народного джерела і виникають на книжно-літературному грунті (Мовозн., IV-V, 1947, 26);

// Який змальовується, передається за допомогою слова.

«Тиха украинская ночь..» ..Вступ цей є одною з верховин словесного пейзажу в світовій літературі (Рильський, X, 1962, 33);

Деякі висновки Потебні, стосовні мови взагалі, плідні і для літературознавства, для розуміння процесу створення словесного образу в поезії (Рад. літ-во, 2, 1961, 48);

// Текстовий (на відміну від музичного).

Не припинялася робота над українською народною словесною і музичною творчістю та народним побутом і в тяжкі роки Великої Вітчизняної війни (Нар. тв. та етн., 1, 1957, 6);

Зауважимо, до речі, що цитати із дум та з пісень без музичного їх оформлення, тобто без мелодії, а в думах ще й без супроводу кобзи, багато втрачають. Загалом кажучи, словесні тексти пісень і дум завжди треба записувати і дуже бажано демонструвати разом з їх музикою (Рильський, IX, 1962, 205);

// Не закріплений письмово; усний.

Словесна обіцянка.

3. Стос. до словесності (у 1-3 знач.).

Всі видатні російські і українські художники слова першої половини XX ст. вчилися у М. Горького не лише словесної майстерності, але насамперед методу художнього відтворення дійсності (Іст. укр. літ., II, 1956, 440);

Поезія за природою своєю є найстислішим, найвиразнішим видом словесного мистецтва (Літ. газ., 12.I 1962, 2).