1. Словник української мови в 11 томах

словінці

СЛОВІ́НЦІ, ів, мн. (одн. слові́нець, нця, ч.; слові́нка, и, ж.). Західнослов’янська народність, яка живе у Польщі.

Взуття для коней з давніх-давен широко застосовується в польському селі Клюки, де живе невеличка слов’янська народність — словінці (Веч. Київ, 15.II 1971, 4).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. словінці — -ів, мн. (одн. словінець, -нця, ч.; словінка, -и, ж.). Західнослов'янська народність, яка живе у Польщі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. словінці — СЛОВІ́НЦІ, ів, мн. (одн. слові́нець, нця, ч.; слові́нка, и, ж.). Західнослов'янська етнічна група, яка живе у Польщі. Взуття для коней з давніх-давен широко застосовується в польському селі Клюки, де живе невеличка слов'янська народність – словінці (з газ.). Словник української мови у 20 томах
  3. словінці — Реліктова група поморського населення, споріднена з кашубами; живуть над оз. Ґардно і Лебсько; у с. Клюки скансен; після 1945 зазнали переслідувань і виселень, емігрували до Німеччини. Універсальний словник-енциклопедія