слов’яни

СЛОВ’Я́НИ, в’я́н, мн. (одн. слов’яни́н, а, ч.; слов’я́нка, и, ж.). Велика група споріднених мовою та культурою народів, що живуть у східній і центральній Європі та азіатській частині СРСР і утворюють три парості: східнослов’янську (росіяни, українці, білоруси), західнослов’янську (поляки, чехи, словаки, лужичани), південнослов’янську (серби, болгари, хорвати, словенці, македонці).

Слов’яни були споконвічними жителями Середньої і Східної Європи. Численні пам’ятки їх матеріальної культури відомі з II тисячоліття до н. е. (Іст. УРСР, І, 1953, 29);

— Благородний і простосердий слов’янин, він [Святослав] завжди попереджав про свій похід: «Хочу йти на ви» (Довж., І, 1958, 293).