слов’янство

СЛОВ’Я́НСТВО, а, с., збірн. Те саме, що слов’я́ни.

Київ — колиска трьох великих народностей східного слов’янства, Дніпро — чиста їх купіль (Рильський, III, 1955, 25);

Віковий бастіон слов’янства на заході — чеська красуня-столиця вирувала радісною повінню свята (Гончар, III, 1959, 457);

// Слов’янське походження, слов’янський характер кого-, чого-небудь.

Найлегше доводиться слов’янство неврів [давніх племен]: вони не входили у Скіфію, скіфами не називались і жили в центрі гаданої території формування найдавніших слов’ян (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 133).