служебник
СЛУЖЕ́БНИК, а, ч.
1. Церковна книга, що містить тексти для богослужіння.
2. розм., рідко. Те саме, що слуга́ 1.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- служебник — служе́бник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- Служебник — Церковно-богослужбова книга, яка містить тексти Літургій Івана Золотоустого, Василія Великого й Напередосвячених Дарів, вечірні та утрені, а також указівки щодо їх проведення; заст. Літургіарій Словник церковно-обрядової термінології
- служебник — -а, ч. 1》 Церковна книга, що містить тексти для богослужіння. 2》 розм., рідко. Те саме, що слуга 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- служебник — СЛУЖЕ́БНИК, а, ч. 1. Церковна книга, що містить тексти церковних служб. 2. розм., рідко. Те саме, що слуга́ 1. Словник української мови у 20 томах
- служебник — Слуга Словник застарілих та маловживаних слів