1. Словник української мови в 11 томах

слушність

СЛУ́ШНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до слу́шний.

Ви немов соромитесь трохи за сі вірші, але не тим розумію, щоб признавала слушність такій соромливості, а тільки тим, що по собі знаю се почуття (Л. Укр., V, 1956, 432);

Містер Гарбер, наш юрисконсульт, визнав цілковиту слушність Грегемової відповіді (Кулик, Записки консула, 1958, 188);

Бронко остаточно визнав слушність повчань старшого товариша, хоч біль від розчарування ще довго отруював йому життя (Вільде, Сестри.., 1958, 224);

Сидів [Ярема] смирно, вдавав з себе уважного слухача, прикривав очі повіками, стверджуючи слушність слів пана емісара (Загреб., Шепіт, 1966, 61).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. слушність — слу́шність іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. слушність — -ності, ж. Абстр. ім. до слушний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. слушність — СЛУ́ШНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до слу́шний. Ви немов соромитесь трохи за сі вірші, але не тим розумію, щоб признавала слушність такій соромливості, а тільки тим, що по собі знаю се почуття (Леся Українка); Визнати слушність повчань, слів. Словник української мови у 20 томах
  4. слушність — слушність (слушность) справедливість, чесність; над слушность проти справедливості Словник застарілих та маловживаних слів
  5. слушність — Слу́шність, -ности, -ності, -ністю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. слушність — Слушність, -ности ж. 1) Своевременность. 1) Справедливость. Желех. Словник української мови Грінченка