1. Словник української мови в 11 томах

слушно

СЛУ́ШНО. Присл. до слу́шний 2.

Радянські етнографи цілком слушно ставлять наголос на вивченні побуту сучасного робітництва й селянства (Рильський, III, 1956, 413);

Десь ворухнулася [в Аркадія] неприязнь до директора, але ж Пилип Данилович слушно каже. За справедливість і поважають, люблять його в школі (Коп., Тв., 1955, 329);

Слушно свого часу зазначав М. Добролюбов, що стиль Шевченкової поеми якнайтісніше пов’язаний з поетикою дум (Вітч., 3, 1964, 198).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. слушно — слу́шно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. слушно — Присл. до слушний 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. слушно — СЛУ́ШНО. Присл. до слу́шний 2. Етнографи цілком слушно ставлять наголос на вивченні побуту сучасного робітництва й селянства (М. Рильський); Слушно сказати, зазначити, зауважити. Словник української мови у 20 томах
  4. слушно — Слу́шно, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. слушно — Слушно нар. 1) Надлежаще. 2) Справедливо. Словник української мови Грінченка